Рідна мова
Все, що нам з дитинства душу зігріває,
Милим, ніжним, рідним словом називаєм.
Лани неозорі й небо барвінкове
Нам змалює в слові наша рідна мова.

В пісні історичній, переказах, билинах
Героїчна слава й мужність України.
Про часи прадавні, козацтво військове
Розповість, повіда нам правдиве слово.

Рід, народ, родину з”єднує віками
Дороге і рідне, щире слово мами.
Тож нехай віками сяє, мов обнова,
Наша невмируща українська мова.
                                                        
                                                                          *****
Мила, рідна, гарна, як зоря,
Моя матуся світова.
Красою своєю вона зачарувала
Ласкавим поглядом мене розвеселяла.
Очі привітно вітали,
Руки лагідно обіймали.
Матусю моя рідна,
Ти одна мені потрібна.

Звичайне село
Звичайне село…
Таких тисячі в Україні:
Широкі лани
І щебет в садах солов’їний.
                                                             Небо блакитне,
Край стежечки кущик калини,
Далеко за обрій чарівна мелодія лине.
                                                        Та тільки у ріднім селі
Душа відпочине.
Милішої серцю від тебе
Немає, Межівщино!

                                                           Моя Межова
Зелений степ. Хмарки солодкі.
Полину аромат п’янкий.
Шепоче вітерець казковий,
І птахів голосок дзвінкий.

Мій рідний край, моя земля!
Найкраща в світі Межова!
Прекрасна ти і всім чудова,
Як для дитини колискова.

І де б, мабуть, я не була,
В думках лиш тільки Межова.

Це світ дитинства, перших кроків.
Й через десятки навіть років
Я пам’ятатиму свій край,
Бо він для межівчан – як рай.

*****
Вечір синій наступає,
Місяць з хмарки визирає.
Подивитись на сніжок
Вийду я на моріжок.
В небі зіроньки моргають,
А сніжинки сріблом сяють.