МАЛІ ВІРШІ
***
Україна – рідний край.
Ти його не забувай.
Люби свою Батьківщину:
Поля, ріки і долини.
***
Школа, школа – рідний дім!
Дуже весело у нім:
Діти пишуть і рахують,
Грають в ігри і малюють,
Здобувають тут знання.
Всі,немов одна сім’я.
Школа, школа – рідний дім.
Дуже весело у нім!
***
Ходить квочка у дворі,
Щось говорить дітворі:
«Кво-кво-кво, малі клубочки,
Мої донечки й синочки,
Будьте дуже обережні –
Кішка он за вами стежить!»
***
Посаджу весною квіти.
Будуть влітку всі радіти,
Як поглянуть на барвисті,
Гарні квіти променисті.
***
По доріжці скаче м’ячик,
Наче прудконогий зайчик.
А за ним моя сестричка,
Дуже схожа на лисичку.
***
Квітка вмилась у росі,
Посміхнулася козі:
«Мене, кізко, не чепай,
А травичку лиш щипай!»
***
Дуже любим малювати:
Я, сестричка, мама й тато.
Тато малює машини вантажні,
У мами виходять тварини домашні,
Я виводжу квіти вміло,
А що сестра… не зрозуміло.
ДУЖЕ Я ЛЮБЛЮ ВЕСНУ
Дуже я люблю весну
І квітучу, й чарівну,
Сонечко таке ласкаве
І метеликів яскравих.
Мама схожа на весну
І квітучу, й чарівну.
СЕСТРИЧКА ЯСЯ
В мене є мала сестричка,
Вона ростом невеличка.
Їй ще років небагато,
Та кмітлива і завзята.
Мамі вже допомагає:
Іграшки сама складає.
Хоче швидше підрости,
Щоб зі мною в школу йти.
ДОЩИКУ, ДОЩИКУ, ПРИПУСТИ!
Дощику, дощику, припусти!
Землю всю водичкою пригости,
Щоб густа, зелена трава
Квітами барвистими розцвіла,
Щоб веселка сяяла в небесах,
Щебетали пташечки у садах.
ВЛАСНА ГРЯДКА
Власна є у мене грядка.
Все на ній росте в порядку:
Огірочків є рядок,
Рясно зацвіта горох
І квасоля, і буряк
Гарно розрослися так.
Ніколи байдикувати –
Треба грядку доглядати.
ГАРБУЗОВІ РОДИЧІ
Тато, мама, Яна, я –
Це уся моя сім’я
Та ще й родичів багато.
Як зберемось всі на свято,
Наш улюблений дідусь
Посміхається у вус.
Біля себе нас збирає,
Жартома усіх питає:
«Чи всі живі, чи здорові
Всі родичі гарбузові?!»
ВЕСЕЛІ ВІРШІ
Я пишу веселі вірші.
Вони дуже друзів тішать.
Про звіряток і пташок,
Про весну і про сніжок.
Ось послухайте, малята,
Мої вірші-веселята.
***
Зайчик полем скік та скік.
Від лисички швидко втік,
Заховався за пеньок,
Перевдягнув кожушок.
У новому у кожусі
Не знайти його хитрюзі.
***
Раз на квіточку суниці
Сіла бджілка-трудівниця
Та й збира собі медок.
Джміль сховався в холодок.
Не схотів допомагати:
Краще в затишку дрімати.
Не працює він дарма –
Доведе йому зима.
***
Хвастав Тузик, що сміливий,
І від того був щасливий.
Гавкав він на всіх підряд,
Аж господар був не рад.
Тузик раз колись заснув
І про пильність він забув.
В будку песик не заліз,
Сніг упав йому на ніс.
Як заскімлить наш собака –
Злякався снігу розбишака!
***
«Скре-ке-ке, скре-ке-ке
І те гніздечко не таке,
І те гніздечко не таке!» -
Так гудила сорока
Всі гнізда білобока.
Те велике, те мале,
Те глибоке, те мілке.
А своє, ну як на гріх,
Змайструвала всім на сміх.
РАДІСНИЙ ПРИХІД ВЕСНИ
Скресає крига на річках.
Сніги розтанули в степах.
До сонця тягнеться підсніжник
Біленький, лагідний і ніжний.
Шпаки додому прилетіли,
Весну несли вони на крилах.
Довкола зелень забуяла,
Пора цвітіння вже настала.
У школі радо дітвора
Кричить: «Ура! Ура! Ура!»
Канікули настануть скоро.
До вересня прощавай, школо!
КОЛЬОРОВІ ВІРШІ
***
Білий, білий, білий сніг
Білий, білий цілий світ.
Білі шапки на хатах.
Біла ковдра на полях.
Білий димок з димарів
Білу хмарку зачепив.
Тільки білий, білий кіт
Залишає сірий слід.
***
У червоному намисті
Стала вишня у саду.
Одягну барвисту сукню
І до неї підійду.
Усміхнусь до неї щиро
І тихенько попрошу:
«Ну, яка ж ти, вишне, мила!
Дай намисто поношу.»
***
За двором цвітуть кульбаби,
Наче сонечка малі.
Жовтий колір вабить око
І дорослих й дітвори.
А малесенькі курчата,
Наче жовті промінці.
Я гукаю цих маляток
Дзвінко й голосно: «Ціп! Ціп!»
Наша лагідна матуся
Ніжно дивиться на те.
І радіє, і сміється
До нас сонце золоте.
***
Чарівна осінь одяглася пишно
В яскраві, різнобарвні кольори.
В червоному стоїть красуня-вишня.
Міняють колір дружно явори.
Мов сонце, сяють жовтолисті клени,
Радіють, що змінили свій наряд.
Тільки ялини в нас завжди зелені,
Стрункі та пишні шикуються у ряд.
Царівна-осінь одяглась шикарно.
Все золотом оздобила вона.
А цим барвистим шатам гарним
Може позаздрити сама весна.
***
Весь світ нагадує веселку:
Синєє небо,
Червона калина,
Сни фіолетові………..
ЧОМУ ПИШУ Я ВІРШІ
«Чому пишу я вірші?» - питаю часто в себе.
Хіба буває гірше, коли писати… треба?..
Дивлюся я на сонце, милуюся квітками.
Усе, що бачить серце, відтворюю рядками.
Аж тут мені говорять: «Пиши, бо скоро конкурс!»
І наче злі потвори мій забирають голос.
Я силюся писати, а рими десь втікають.
Дорослі мають знати: вірші – не замовляють.
ЯК НЕ ЛЮБИТИ?..
Яскраве сонце сяє.
Навкруг все зеленіє.
Високо в синім небі
Маленький жайвір мріє.
Дзюрчить струмок прозорий,
І запах трав дурманить.
Степів ясні простори
У подорожі манять.
Я йду назустріч літу.
Сама себе питаю:
«Як все це не любити?»
І відповідь вже знаю
ПІСНЯ СОЛОВ`Я
Надвечір, коли зорі сяють
І тиша навкруги,
Свою пісню казкову співають
У нашім краю солов’ї.
Виходжу надвір, завмираю
Й чекаю я дива із див.
Вже скоро, як сонечко сяде,
Почую я спів солов`їв.
ПІСНЯ ЖНИВ
Липневі дні настали.
Колосся вже дозріло,
І пісня жнив чарівна
У полі забриніла.
Дзвенять жита колоссям.
Комбайни десь гуркочуть.
У запашних волошках
Перепели туркочуть.
Десь там, за небокраєм,
Вже сонечко сідає,
А пісня жнив чарівна
Ще й досі ген лунає…
НОВОРІЧНІ МІНІАТЮРИ
***
Новий, Новий, Новий рік,
Наче добрий чарівник,
Подарунки всім приніс,
А мороз хапа за ніс.
Щічки полум’ям палають,
Очі діток щастям сяють.
***
Вечір синій наступає.
Місяць з хмарки визирає.
Подивитись на сніжок
Вийду я на моріжок.
В небі зіроньки моргають,
А сніжинки сріблом сяють.
***
Що нам Новий рік несе?
Подарунки всім везе,
Жарти і веселий сміх
Закидає на поріг,
Зі святами всіх вітає
Надію й щастя залишає.
***
«Щедрий вечір, добрий вечір!» -
Ми говоримо сьогодні.
Ці слова такі правдиві,
Популярні і сьогодні,
Бо традиції Різдвяні
Всіма ще з дитинства знані.
Новорічнеє Різдво
В кожен дім добро несло.
|